The Interpreter (2005)

Жанр: трилер
Країна: UK / USA / France
Студія: Working Title Films, Misher Films, Mirage Entertainment, Studio Canal
Режисер: Sydney Pollack
У ролях: Nicole Kidman, Sean Penn, Catherine Keener, Jesper Christensen, Yvan Attal, Earl Cameron, George Harris

Перекладачка ООН, випадково підслухавши розмову про підготовку змови проти лідера однієї з африканських держав, сама стає потенційною жертвою вбивць. Агент ФБР, який розслідує цю справу, вважає, що жінка не каже всю правду. Кожен з них судить про іншого згідно з власними переконаннями: перекладачка, яка знає ціну правильним формулюванням, вірить, що слова можуть бути небезпечнішими за зброю, а співробітник таємних служб звик звертати увагу не на балаканину, а на вчинки.

Поллак притримується тієї ж точки зору, що й головна героїня: «Картина розповідає про мирні альтернативи військовим розв’язанням конфліктів. Хороші фільми можуть бути аргументами у подібних суперечках. Чим кращі стрічки, тим сильніший аргумент і більше надії на перемогу». Режисер заперечує, що сюжет про замах на лідера країни, котра загрузла у внутрішніх конфліктах і громадському протистоянні, є алегорією вторгнення США в Ірак, «хоча ідеї, звичайно ж, носяться у повітрі – невловимі, наче сигаретний дим».

Основна дія «Перекладачки» відбувається в приміщенні ООН у Нью-Йорку. Досі там дозволяли знімати лише документальні картини. Відмовили навіть великому Хічкоку під час зйомок його класичного трилера «Північ – північ-захід» (1959). Прохання Поллака попрацювати в інтер’єрах ООН Генеральний секретар Кофі Аннан теж спочатку відхилив, однак департамент зі зв’язків з громадськістю переконав його змінити думку. Дипломати розуміли, що фільм з кінозірками може зміцнити репутацію ООН, викликавши інтерес до повсякденної роботи організації, авторитет якої останнім часом невмолимо падає. Втім, Поллак стверджує, що не збирався займатися піаром ООН: «Я дуже поважаю Організацію Об’єднаних Націй, але робити за 80 млн. доларів агітку – це нудно». Він також розповів, що, проживши все життя в Нью-Йорку, сотні разів проходив біля штаб-квартири ООН, але жодного разу не був всередині.

Кінематографістів пустили у приміщення тільки після численних бесід зі службою безпеки і головою Генеральної Асамблеї. У сцені замаху пістолет заборонили заряджати навіть холостими набоями, а от ножі та інші потрібні для зйомок гострі предмети голлівудський техперсонал проносив з собою без проблем. Студія оплатила оренду приміщення і пообіцяла внести чимале пожертвування у соціальні фонди ООН. Коли дипломати почали цікавитись, де можна записатись у масовку, на них чекало розчарування: компанія «Юніверсал» не могла використовувати у якості статистів представників зарубіжних держав, бо вони не мають права на роботу у США (ООН не американська структура і не є для послів наймачем). Побоюючись проблем з профспілками, студія відмовила навіть тим дипломатам, які були готові працювати безплатно. «Шкода! Адже це наш театр, а ми всі – члени постійної трупи, – казав посол Йорданії принц Зейд Аль Хуссейн. – Нам тут усе відомо до дрібниць, в тому числі і накладки в роботі перекладачів; ми знаємо, як реагувати на невчасно включений мікрофон». Принц розраховавував продовжити сімейну традицію: його батьки знімались у масовці в італійських сценах «Клеопатри» у 1963 р. Відмова також засмутила посла Іспанії Іносенсіо Аріаса, який не раз з’являвся на екранах у національних кінопроектах: «Мені не потрібні їх гроші. Я все одно віддав би весь гонорар в наукові фонди або на боротьбу зі СНІДом. А тепер вони позбавили мене шансу отримати номінацію на «Оскар»!»

Кідман готувалась до ролі, непомітно прослизнувши у приміщення, де сиділа у перекладачів, кабінки яких нависають над залою, під час засідання Ради Безпеки, на якому обговорювали ситуацію в Іраку.

рецензія КіноБлог